Тиждень. p.s. № 2 (25 березня 2013)
Авторська програма Святослава Вишинського «Тиждень. P.S.» на каналі «Чернівці TV». від 25 березня 2013 р.
Доброго дня. В ефірі Інтернет-каналу «Чернівці TV» підсумкова програма «Тиждень. P.S.» і я – її ведучий, Святослав Вишинський. Будемо говорити про актуальні події. Упереджено. Критично. Та суб’єктивно.
Головна інтрига останнього тижня: чи будуть мерські вибори в Чернівцях? За неофіційною інформацією, якою ми володіємо, ця знаменна подія може відбутись уже 16 червня, даючи безголовому місту шанс на старого-нового очільника.
Чернівці всерйоз збентежились: від зимової сплячки прокинулись усі більш-менш амбіційні політики міста. Вже сьогодні за їхньою медійною активністю можна складати список потенційних кандидатів: крім «позитивного» Михайлішина, чернівчанам частіше посміхатимуться Олексій Каспрук, Віталій Ткачук і Назар Горук. Вочевидь, не омине розіграти мерську карту і Василь Забродський, використавши скандал на ТВА – але найбільшої гостроти страві додасть приправа Федорука. Або її відсутність.
А в цей час громадська ініціатива під назвою «Чернівцям потрібен мер» уперто штампує на грошових купюрах абракадабру #ЧПМ. Слухайте, а він нам справді потрібен? За два останні роки – я не відчув різниці.
А вже 30 березня Чернівці з гастролями відвідає об’єднаний опозиційний театр з дидактичною п’єсою «Вставай, Україно!» Я не знаю чого очікувати від цього дня, я не знаю, чого очікувати від країни. Я тільки відчуваю, що від слізних умовлянь – у народу не встає. Адже в кожному з нас причаївся мазохіст: українців збуджує тиранія і насильство. І яка взагалі різниця між владою та опозицією, окрім того, що одні господарі прагнуть зайняти місце інших? І далі шмагати.
Подейкують, що 19 березня в парламенті народний депутат України від Чернівецької обл. Артем Семенюк відзначився ударом. В обличчя. Жінки. Достеменно невідомо, хто і кого вдарив перший. Достеменно відомо, що Артема не люблять журналісти. Тому що він син Михайла Папієва. Тому що голосує за себе «і за того хлопця». Тому що йому нічого нам сказати, а нам нічого боятись – а відтак ні за що поважати. Ми просто не любимо його за дитяче обличчя. Можливо, тепер полюбимо за дитячі кулачки?
Дорослий боксер і по сумісництву в.о. міського голови Віталій Михайлішин публічно звітував перед громадою. В ефірі телеканалу «Чернівці» 14 березня секретар міськради відповідав на запитання чернівчан і журналістів, змальовуючи райдужні картини життя міста (цитую): «… Ми закінчили 2012 рік без боргів, вчасно виплативши зарплатню працівникам комунальних служб, медикам і освітянам». Зізнаюсь, мене нудить від чиновників і політиків, які свої рутинні обов’язки видають за героїчні подвиги, так наче те, що у фонтанчиках іще дзюрчить вода – є персональною заслугою градоначальника.
Мабуть, тому Віталій Михайлович вирішив «покращити» фонтан на Центральній пл., збільшивши його розміри. І витратити додаткові 50 млн. грн. на черговий «ямковий» ремонт доріг. Днями я був учасником прямого ефіру «Толока» на каналі «Буковина» і довго й нудно слухав про численні акти, доручення, розпорядження – та кількість коштів, виділених на вирішення комунальних проблем міста. І в мене склалось стійке враження, що ефективність муніципальної влади вимірюється лишень задекларованою кількістю нулів, але не кількістю виконаної роботи.
Що в черговий раз підтвердила зима: Чернівці знову замело, транспорт зупинився, пішоходи потонули у снігу. Два десятки сіл без електрики – і центр Чернівців, який увечері 23 березня залишився без вуличного освітлення. Включаючи ратушу, чиї чорні і порожні вікна виглядали особливо – загадково.
Втім, я маю слово на захист влади: коли Михайло Папієв і свита виходили на прибирання снігу, місцева преса просто вила від обурення – адже як можна оцінювати комунальні служби, якщо сам губернатор змушений показово їх страхувати? Проте коли в березні за лопату взявся мер Львова Андрій Садовий, чернівецькі ЗМІ раптово прозріли в цьому европейський знак для Михайлішина. А й справді: хіба собакам не все рівно на кого гавкати? Аби тільки годували. Вчасно.
І возили – за розкладом. Втішу новиною: потяги з Чернівців до столиці скоро знову почнуть ходити через Молдову. Тривалість руху, правда, скоротиться всього на дві години, що в реаліях української залізниці XXI ст. таки можна вважати здобутком. Втім, коли саме це станеться – ніхто не знає, адже все, чим ОДА і Міністерство закордонних справ наразі можуть похвалитись – так це туманними фразами «ініціювали» та «прискорили переговорний процес». Варто думати, аж на ті самі – дві години.
До речі, без жартів, з 1 квітня – придбання квитків і вхід у потяг виключно з документами. Нас тішать тим, що на кордоні з Молдовою не буде паспортного контролю. І справді, навіщо митниці паспортний режим – якщо без документів ніхто не дістанеться навіть до Магали.
На завершення: міжнародні новини. Село Опришени Глибоцького району Чернівецької обл. – теж – надало румунській мові статус регіональної. З «покращенням» вас.
Доброго дня. В ефірі Інтернет-каналу «Чернівці TV» підсумкова програма «Тиждень. P.S.» і я – її ведучий, Святослав Вишинський. Будемо говорити про актуальні події. Упереджено. Критично. Та суб’єктивно.
Головна інтрига останнього тижня: чи будуть мерські вибори в Чернівцях? За неофіційною інформацією, якою ми володіємо, ця знаменна подія може відбутись уже 16 червня, даючи безголовому місту шанс на старого-нового очільника.
Чернівці всерйоз збентежились: від зимової сплячки прокинулись усі більш-менш амбіційні політики міста. Вже сьогодні за їхньою медійною активністю можна складати список потенційних кандидатів: крім «позитивного» Михайлішина, чернівчанам частіше посміхатимуться Олексій Каспрук, Віталій Ткачук і Назар Горук. Вочевидь, не омине розіграти мерську карту і Василь Забродський, використавши скандал на ТВА – але найбільшої гостроти страві додасть приправа Федорука. Або її відсутність.
А в цей час громадська ініціатива під назвою «Чернівцям потрібен мер» уперто штампує на грошових купюрах абракадабру #ЧПМ. Слухайте, а він нам справді потрібен? За два останні роки – я не відчув різниці.
А вже 30 березня Чернівці з гастролями відвідає об’єднаний опозиційний театр з дидактичною п’єсою «Вставай, Україно!» Я не знаю чого очікувати від цього дня, я не знаю, чого очікувати від країни. Я тільки відчуваю, що від слізних умовлянь – у народу не встає. Адже в кожному з нас причаївся мазохіст: українців збуджує тиранія і насильство. І яка взагалі різниця між владою та опозицією, окрім того, що одні господарі прагнуть зайняти місце інших? І далі шмагати.
Подейкують, що 19 березня в парламенті народний депутат України від Чернівецької обл. Артем Семенюк відзначився ударом. В обличчя. Жінки. Достеменно невідомо, хто і кого вдарив перший. Достеменно відомо, що Артема не люблять журналісти. Тому що він син Михайла Папієва. Тому що голосує за себе «і за того хлопця». Тому що йому нічого нам сказати, а нам нічого боятись – а відтак ні за що поважати. Ми просто не любимо його за дитяче обличчя. Можливо, тепер полюбимо за дитячі кулачки?
Дорослий боксер і по сумісництву в.о. міського голови Віталій Михайлішин публічно звітував перед громадою. В ефірі телеканалу «Чернівці» 14 березня секретар міськради відповідав на запитання чернівчан і журналістів, змальовуючи райдужні картини життя міста (цитую): «… Ми закінчили 2012 рік без боргів, вчасно виплативши зарплатню працівникам комунальних служб, медикам і освітянам». Зізнаюсь, мене нудить від чиновників і політиків, які свої рутинні обов’язки видають за героїчні подвиги, так наче те, що у фонтанчиках іще дзюрчить вода – є персональною заслугою градоначальника.
Мабуть, тому Віталій Михайлович вирішив «покращити» фонтан на Центральній пл., збільшивши його розміри. І витратити додаткові 50 млн. грн. на черговий «ямковий» ремонт доріг. Днями я був учасником прямого ефіру «Толока» на каналі «Буковина» і довго й нудно слухав про численні акти, доручення, розпорядження – та кількість коштів, виділених на вирішення комунальних проблем міста. І в мене склалось стійке враження, що ефективність муніципальної влади вимірюється лишень задекларованою кількістю нулів, але не кількістю виконаної роботи.
Що в черговий раз підтвердила зима: Чернівці знову замело, транспорт зупинився, пішоходи потонули у снігу. Два десятки сіл без електрики – і центр Чернівців, який увечері 23 березня залишився без вуличного освітлення. Включаючи ратушу, чиї чорні і порожні вікна виглядали особливо – загадково.
Втім, я маю слово на захист влади: коли Михайло Папієв і свита виходили на прибирання снігу, місцева преса просто вила від обурення – адже як можна оцінювати комунальні служби, якщо сам губернатор змушений показово їх страхувати? Проте коли в березні за лопату взявся мер Львова Андрій Садовий, чернівецькі ЗМІ раптово прозріли в цьому европейський знак для Михайлішина. А й справді: хіба собакам не все рівно на кого гавкати? Аби тільки годували. Вчасно.
І возили – за розкладом. Втішу новиною: потяги з Чернівців до столиці скоро знову почнуть ходити через Молдову. Тривалість руху, правда, скоротиться всього на дві години, що в реаліях української залізниці XXI ст. таки можна вважати здобутком. Втім, коли саме це станеться – ніхто не знає, адже все, чим ОДА і Міністерство закордонних справ наразі можуть похвалитись – так це туманними фразами «ініціювали» та «прискорили переговорний процес». Варто думати, аж на ті самі – дві години.
До речі, без жартів, з 1 квітня – придбання квитків і вхід у потяг виключно з документами. Нас тішать тим, що на кордоні з Молдовою не буде паспортного контролю. І справді, навіщо митниці паспортний режим – якщо без документів ніхто не дістанеться навіть до Магали.
На завершення: міжнародні новини. Село Опришени Глибоцького району Чернівецької обл. – теж – надало румунській мові статус регіональної. З «покращенням» вас.
0 коментарів